Спори з банками (кредитними спілками)

Стійке економічне зростання середини двохтисячних років було поштовхом для активного розвитку споживчого кредитування.

Майже кожен, навіть студент, міг взяти в кредит комп’ютер, ноутбук або навіть недорогий автомобіль. В більшості випадків кредити брали в іноземній валюті, оскільки це означало менш високу процентну ставку за користування кредитом.

Світова економічна криза мала наслідком швидке зростання курсів іноземних валют до гривні, підвищення рівня безробіття, в деяких випадках і зниження заробітної плати найманих працівників.

Як наслідок, більшість кредиторів не мали можливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати щомісячні платежі по кредитам та їх заборгованість поступово зростала через застосування до них штрафних санкцій, нарахування пені за прострочення сплати кредитів.

Згодом така ситуація призвела до чисельних позовів до суду про стягнення штрафів та заборгованості по кредиту, яка через недосконалість законодавства та «дикі» умови кредитних договорів іноді була в декілька разів більша від суми одержаних в кредит коштів, і як наслідок, арешт майна боржника яке було передано в заставу (іпотеку),а іноді й іншого майна (житла, земельних ділянок, автомобілів тощо), і реалізацію його за безцінь через систему прилюдних торгів.

Арешт та реалізація заставного майна не було-б таким сумним, якби це вирішувало проблемну заборгованість, але в більшості випадків після арешту та реалізації заставного (іпотечного) майна – у кредитора залишався, ще великий неоплачений борг перед кредитодавцем.

Саме в цей час стрімко почала зростати судова практика щодо проблемних кредитних заборгованостей, але враховуючи недоліки законодавства (наприклад – договірна підсудність, право на збільшення процентної ставки по кредиту в односторонньому порядку тощо) – кредитору в більшості випадків були незахищеними перед великими фінансовими установами та іноді отримували несправедливі та незаконні рішення про стягнення з них боргу!

Послуги адвоката у відносинах з кредитними установами (банки, кредитні спілки тощо) полягають в наступному:
перевірка обґрунтованості заборгованості, правильності нарахування процентів та штрафних санкцій (з залученням судово-кредитних експертів);
протидія незаконним діям колекторів;
перевірка наявності підстав для визнання договору кредитування (окремих його частин) недійсним або розірвання договору;
досудове врегулювання спору (проведення переговорів з банком, реструктуризація заборгованості);
представництво інтересів кредитора (поручителів) в судах, оскарження необґрунтовано нарахованих процентів, штрафів, пені;
зменшення розміру пені;
супровід виконання судового рішення – державною виконавчою службою;
оскарження постанов державного виконавця;
скарження результатів оцінки арештованого майна та інше.

​